Як правильно встановити димар: конструкція

Зміст:

• Яким повинен бути правильний димохід
• Варіанти правильного конструктивного виконання димоходів
• Конструкція зовнішнього димоходу
• Конструкція внутрішнього димоходу
• Монтуємо внутрішній димохід: на що звернути увагу

Перш ніж приступати до робіт з монтажу, потрібно уважніше вивчити всі рекомендації професіоналів, так як правильно встановити димар можна, всебічно і детально вивчивши процес установки.
Яким повинен бути правильний димохід

Установку димовідвідної системи зазвичай здійснюють в процесі будівництва будинку паралельно устрою опалювального обладнання. І якщо раніше для цього використовували цеглу, досить міцний і непогано зберігаючий тепло матеріал, то сьогодні симпатії забудовників схилилися на користь модульних систем з нержавіючої сталі та кераміки. На це є ряд причин, але найголовнішою, мабуть, є несумісність сучасних опалювальних пристроїв і цегляних димоходів. До того ж відпала необхідність у досить дорогих послугах професійних пічників, так як модульні системи можна зібрати самому і набагато швидше.

Яку конструкцію б не мав димар, він повинен задовольняти основним вимогам до нього.

• Нормальна тяга в системі. Якщо пристрій негерметичний, несправний, то створюється зворотна тяга – процес, коли замість відводу диму від телпогенератора, він, навпаки, закидається в приміщення, в якому встановлений.
• Безпека. Повинна бути забезпечена безпека димоходу як для проживаючих в будинку, так і для самої будівлі, тобто має бути враховано як правильно встановити димар.
• Естетичність. Може це питання і не першорядної важливості, але все-таки має значення. Зовнішній димохід не повинен псувати вигляд будинку ззовні, а внутрішній – порушувати гармонію внутрішнього простору.
• Довговічність. Це ще одна важлива вимога, яка стосується димоходів.

Сюди можна додати також конденсат в димарі і сажу на його внутрішніх стінках, які повинні утворюватися в мінімальних кількостях, і низьку теплопровідність.

Є певні рекомендації, що відносяться також до перетину димоходів. Він не може бути менше перетину печі або котла, до якого його підключають. Найефективнішим є круглий канал. У ньому не утворюються «мертві зони», забезпечено вільний рух повітря, а сажу, яка утворюється на стінках, з легкістю видаляють.
Варіанти правильного конструктивного виконання димоходів

Приступаючи до установки димоходу, враховується багато факторів. Висоту, діаметр і силу тяги підбирають, виходячи з принципу пропорційності зростання тяги і збільшення висоти. Оптимальність конструкції в першу чергу визначає його ефективність і безпеку, а потім вже зовнішній вигляд і поєднання з іншими елементами екстер'єру.

Важливе значення при виборі конструкції системи мають особливості приміщення і місце установки телпогенератора. Розрізняють зовнішню і внутрішню установку димоходу.
Конструкція зовнішнього димоходу

Зовнішнє виконання димовідвідної системи складається з

• газоходу, який з'єднує випускний патрубок теплогенератора і трубу, розташовану зовні,
• трубних секцій,
• ревізії.

Такий димар досить безпечний, його просто встановлювати. До його переваг можна віднести також повну незалежність від характеру інтер'єру приміщень. У цьому випадку зовні повинен бути передбачений утеплювач для димаря. Оптимальною формою для нього вважається циліндр. Конфігурацію вибирають по можливості більш простою, щоб менше відкладалася сажа. Якщо неможливо обійтися без горизонтальних ділянок, для нормального функціонування системи, їх довжина не повинна перевищувати один метр.
Конструкція внутрішнього димоходу

У подібній конструкції труби розміщують безпосередньо в приміщенні, яке повинно опалюватися. При цьому повинні бути встановлені оброблення, захисний кожух для димоходу і опори. Такий димар утеплення не потребує: за відсутності термоізоляції тепло буде віддаватися в житловий простір. Виняток – неопалювані горища.

Такі конструкції несуть в собі певні ризики:

• ймовірність загоряння, якщо вогнезахист димоходів буде виконано неякісно;
• небезпека отруєння газом при розгерметизації системи.

Горючі матеріали, стіни, перегородки, які близько розташовані до труби, необхідно обробити антипіренами: те ж стосується місць його виходу назовні.

Крім того, конструкція такого димоходу дещо складніша для монтажу та обслуговування, ніж зовнішня. На дах димар виводять за допомогою прохідних патрубків і прохідника для даху. Герметизацію покрівлі забезпечує дахове оброблення для димаря. Зупинимося на основних моментах монтажу докладніше.
Монтуємо внутрішній димохід: на що звернути увагу

Димохід підключають до опалювального апарату за допомогою трійника, труби і коліна системи. Нижні ланки труб послідовно з'єднують з верхнім, при цьому верхнє частково входить в нижнє. Завдяки цьому,

• дим в димовій трубі, який підіймається вгору, не зустрічатиме на своєму шляху перешкод,
• конденсат не буде витікати назовні,
• волога ззовні не потрапить на утеплювач, і він залишиться сухим.

Кожухи елементів з'єднують, використовуючи заклепки або шурупи-саморізи.

Місця з'єднання внутрішніх трубних елементів герметизують за допомогою високотемпературного силіконового герметика.

До стіни через кожні 1,5 м прикручують кронштейни, які використовують для кріплення труби.

При монтажі димоходу в ділянках міжповерхових перекриттів найголовніше забезпечити його пожежобезпечне проходження, оскільки матеріали перекриття зазвичай легко займаються. Для цього використовують спеціальні ізолюючі прохідні патрубки. Крім цього, між перекриттям і димовим каналом залишають повітряний зазор і монтують навколо отвору негорючу мінеральну ізоляцію.

Одним з важливих моментів, який може викликати труднощі при міжповерховому монтажі димохідного каналу, є правильний розрахунок параметрів його конструкції – вона повинна проходити крізь отвори перекриттів без стику ланок – повністю.
Ще одним складним, але дуже важливим моментом є вивід конструкції димаря на дах. Вжиті заходи безпеки тут аналогічні тим, які були використані при міжповерховому монтажі. Вихід герметизують даховими розділками, їх підбирають під необхідний кут нахилу даху будівлі. Її конусна частина регулює нахил, а краї аркуша кріплять під коник покрівлі. У місцях з'єднання димохідної труби і оброблення герметичність забезпечує регульований спеціальний фартух.